Оспівування кохання і дружби в сонетах Шекспіра

Вільям Шекспір – геніальний англійський драматург і поет доби Відродження

Вільям Шекспір — геніальний англійський драматург і поет доби Відродження.

https://docs.google.com/document/d/1HzueArCjMUizZ9ESkkUao840SkTSdQwcv983U7aN23w/pub

Проблемне навчання як засіб підвищення ефективності сучасного уроку світової літератури

ХХІ століття – це доба, спрямована на особистість. Нові соціальні запити, зміни у сфері науки і виробництва вимагають від освіти нових шляхів і засобів, які допоможуть забезпечити повноцінний розвиток здібностей, потреб та інтересів учнів у всіх сферах діяльності. Процес навчання має бути наповнений високою пізнавальною активністю школярів, за якої навчальний матеріал стає предметом активних розумових і практичних дій, спонукає мислити на всіх етапах навчальної діяльності.

         Сучасні завдання навчання та виховання ґрунтуються на загальнолюд- ських цінностях, а визначальним принципом їх організації став принцип гуманізму, який передбачає соціальну й індивідуальну активність учнів у досягненні поставленої мети.

   Найоптимальнішим методом активного навчання, на мою думку, є проблемний метод. Його суттєвою особливістю є дослідницька діяльність учнів, яка передбачає постановку питань-проблем, формулювання гіпотез і перевірку їх у ході розумових і практичних операцій.

         Цілісної методики проблемного навчання, на жаль, ще немає, хоча напрацювань із окремих його аспектів чимало. Серед них статті І. Я. Лернера про теоретичні підвалини проблемного навчання, І. Ільницької, О. Матюшкі -на, окремі розділи з лекторію Л. Ф. Мірошниченко. Цей напрям – один із провідних у роботі вчителів О. І. Любимова, Л. О. Фурсової, Л. М. Афана- щенко, С. Д. Буряк.

         Під терміном “проблемне” ми розуміємо навчання творче, розвивальне, при якому відбувається не лише засвоєння шкільної програми, а й різнобічний розвиток особистості. Таке навчання найповніше відповідає завданням розвитку творчого мислення учнів. Суть проблемного навчання полягає в широкій діяльності учнів, яка починається з постановки питань, розв’язання проблем і проблемних завдань, закладених у навчальних програмах і підручниках, у проблемному викладі й поясненні знань учителем, у  різноманітній роботі учнів.

          Важливим моментом у даній системі І. Я. Лернер вважає творче мислення школярів. Він виділив риси творчої діяльності, яка є основою проблемного навчання. Вони полягають у наступному:

-         самостійне перенесення знань і умінь у нову ситуацію;

-         бачення нових проблем у знайомих, стандартних умовах;

-         бачення структури об’єкта, який підлягає вивченню;

-         уміння бачити альтернативу рішення;

-         уміння комбінувати раніше відомі способи розв’язання проблеми в новий спосіб;

-         уміння створювати оригінальний спосіб розв’язання проблеми.

Схема проблемного навчання проста:

1. Визначити проблему  з “фону”.

2. Чітко сформулювати проблему.

3.     Поставити проблемне запитання.

4.     Створити проблемну ситуацію.

5.     Знайти найбільш оптимальний ( доказовий) спосіб її розв’язання.

6.     У разі невдачі проаналізувати ситуацію і скоригувати шлях розв’язання або реалізувати альтернативний.

Методами проблемного навчання є такі:

-         проблемний виклад навчального матеріалу;

-         частково-пошуковий;

-          дослідницький.

         Метод проблемного викладу є інформаційним, коли вчитель ставить проблему, пояснює спосіб її вирішення, а учні слідкують за думкою, логічним викладом і формують науковий метод пізнання. Сам процес постановки проблеми у певній мірі стимулює розумовий процес школярів.

         Частково-пошуковий метод передбачає поглиблення первинного емоційно- художнього сприйняття учнями літературного твору та стимулювання їхніх інтелектуальних зусиль. Учитель спільно з учнями аналізує ситуацію і підводить їх до проблеми, а вони самостійно формулюють завдання і розв’язують його.

         Цей метод реалізується за допомогою наступних прийомів:

- побудова логічної і чіткої системи питань та різних типів завдань

 ( фронтальні, групові, індивідуальні);

-         зіставлення ( епох, літературних напрямів, біографій письменників; творів, близьких за ідейно-тематичною спрямованістю; оригіналу твору і його художнього перекладу; типологічно- схожих образів);

-         постановка проблеми учителем, організація і проведення диспуту.

         Основою дослідницького методу є перевага самостійної роботи учнів у процесі аналізу художнього тексту. Школярі вирішують складні завдання, спираючись на набуті знання, навички та уміння. Тому використання дослідницького методу у середніх класах можливе лише частково. Більш доцільним є його застосування у старших класах.

   Дослідницький метод реалізується через наступні прийоми:

-         постановка проблеми для усього класу;

-         пропозиція учителем щодо проведення семінарського заняття, у зв’язку з чим учні обирають теми доповідей, співдоповідей або готують виступи у якості опонентів;

-         учитель пропонує учням творчі завдання з етичних, літературознавчих, культурологічних чи моральних проблем.

Досягненню мети сприяють види діяльності учнів:

- самостійний аналіз частини або епізоду твору;

-         зіставлення двох творів у тематичному, проблемному, ідейному, історико-літературному планах;

-         зіставлення та аналіз кількох точок зору на твір, образ героя;

-         зіставлення літературного твору з його екранізацією.

Як правило, проблемна ситуація створюється постановкою проблемного запитання:

- Чому ..? (Яка причина ...?)

- Що змінилося б,  якби …?

- Чим відрізняється … від …?

- Що поєднує .. і …?

- Чим можна пояснити …?

- Які умови необхідні, щоб …?

- Який висновок можна зробити?

- На якій підставі зроблено висновок?

          Російський вчений І. С. Сергєєв порівняв проблемні й “непроблемні” завдання.

Приклади  “непроблемних ”                      Приклади  проблемних

                завдань                                                         завдань

Пригадати                                            Сформулювати завдання

Прочитати                                            Поставити питання по суті проблеми

Дізнатися                                              Висунути гіпотезу і скласти план

Назвати                                              її перевірки

Переказати                                        Проаналізувати й обґрунтувати

Повторити                                             спосіб вирішення

Записати                                                Сформулювати спосіб дії у змінених

Пояснити принцип                             умовах

Вирішити                                               Сформулювати власну позицію

Знайти помилку                                    Оцінити попередньо результат

Виконати за зразком та                         Порівняти,обрати інший варіант

інструкцією                                            Порівняти з еталоном

                                                                 Знайти обґрунтування для класифікації,

                                                                 здійснити класифікацію

                                                                 Перейти від загальної до більш

                                                                  конкретної моделі

           Основними ознаками проблемних питань є:

складність ( на запитання немає готової відповіді в підручнику, розповіді вчителя; її слід знайти в результаті інтенсивних мислитель них процесів);

-         значущість ( питання викликає інтерес у школяра і є важливим для його читацького розвитку);

-         місткість ( широке охоплення матеріалу);

-         посильність ( враховувати, наскільки учні зможуть з ним впоратись).

Застосування проблемного навчання спрямоване на становлення у школярів досвіду самостійного пошуку нових знань і використання їх в умовах творчості, на формування нових пізнавальних цінностей учнів, збагачення їх  світобачення.

         Тому мету своєї педагогічної роботи вбачаю в розвитку особистості учня, його творчого потенціалу та пізнавальної активності, у формуванні культурно-пізнавальних  інтересів школярів, збагаченні їх духовно-цілісної орієнтації. Навчальний процес при цьому орієнтую на потенціальні можливості дитини, їх реалізацію. Без розвитку пам’яті, мислення, уяви, уваги неможливо сподіватися на кроки вперед у формуванні особистості учня. Моє завдання – допомогти дитині осягнути природу розумової діяльності.  Психологи вважають,        якщо ми навчимо дитину мислити – решту життя вона зможе вчитися самостійно.

Для цього застосовую на уроках зарубіжної літератури різноманітні, передусім, інноваційні методи та прийоми, спрямовані на активізацію розумової діяльності школярів. Зокрема, заохочую самостійність учнів. Залучаю до участі у дискусіях, роботі в групах, парах, рольових іграх. Практикую “ мозкові штурми”, випереджувальні завдання, тестування, технології “ мікрофон”, “ гронування”, “ займи позицію”, “ акваріум”. У процесі роботи намагаюся створити ситуації, які дають можливість кожній дитині проявити ініціативу, самостійність, спонукають  до пошуку власного способу розв’язання навчальної проблеми.

          Знання методів, прийомів і видів навчальних проблем допомагає вчителю під час аналізу навчального матеріалу. У ході його підготовки до проблемного викладу ці знання дають можливість цілеспрямовано керувати діяльністю учнів щодо вирішення проблемних завдань, здійснювати диференціацію, індивідуалізацію і управління процесом проблемного навчання.

         Одним із засобів створення проблемної ситуації є нестандартний, інтригуючий початок уроку. Так, урок за творчістю Езопа ( 6 клас) починаю словами Аристофана: “ Ти неук і ледацюга, навіть Езопа не вивчив”; на уроці-знайомстві з життям Ч. Діккенса ( 6 клас)  йде мова про Різдво, дати його святкування в різних країнах, різдвяні символи. Коли розпочинається робота над романом Д.Дефо “ Робінзон Крузо” (6 клас), завжди ставлю питання учням, чи хотіли б вони потрапити на безлюдний острів і чому. Різні припущення  виникають  у школярів, коли вони, перед знайомством  із романом Р. Л.Стівенсона “ Острів скарбів” ( 6клас), чують запитання: “ Чи існують пірати у наш час?”.   Знайомлячи восьмикласників із фактами біографії Франческо Петрарки, ставлю запитання, чи знають вони, хто став першим у Європі альпіністом; а розмова про життя і творчість В.Гюго

( 9 клас) починається історією кохання письменника до Аделі. Це дає поштовх якнайбільше дізнатися про ту чи іншу літературну подію, перечитати сторінки твору.

Робота у 5-6 класах більше направлена на те, щоб викликати у дітей інтерес до літератури, активізувати увагу цікавими фактами із життя авторів, різноманітними формами і видами робіт.  У школярів цього віку сприйняття художнього твору формується на основі уяви, емоційного стану. Відповідно і робота проводиться в емоційній атмосфері з використанням творчих завдань

( намалювати ілюстрації до творів, скласти кросворд, підготувати виразне читання в особах, інсценізувати  уривок). Попередня робота допомагає аналізувати  проблеми, порушені  у творі.

         Вивчаючи тему “ Міф  і література”  ( 6 клас), учні захоплюються вчинками славетних персонажів цих творів, особливо Прометея та Геракла. Розглянувши події, які передували народженню Геракла, учні з’ясували, що світ, у якому народився герой, сповнений ворожості і підступності.

          Проблемне питання, яке ставлю перед дітьми: “ Чи набуває людина рис світу, в якому вона живе?”, змушує їх шукати відповіді, аналізуючи вчинки героя. Якщо так, то Геракл мав би бути так само хитрим і підступними як боги і люди, серед яких він народився. А якщо ні, то йому доведеться весь    час боротися проти моральних традицій світу. Який шлях обрав Геракл?

          Застосувавши прийом спостереження ( вчинок – риса характеру ), учні усвідомлюють, що Геракл – герой своєї епохи, витвір людської свідомості, тому йому властиві найяскравіші риси його часу. Він не ідеалізований  персонаж, і, мабуть, саме тому був улюбленцем стародавніх греків.

          Працюючи з текстом “ Міфу про Прометея” (6 клас ), учні розповідають про те, як жили люди до втручання титана, чому цей персонаж навчив людей, в чому причина гніву Зевса на Прометея, складають характеристику титана.

Вирішення питання “ Чи можна вважати Прометея героєм?” досягається застосуванням прийому “ мікрофон”. Учні, висловивши свої думки з цього приводу, підсумовують почуте і вирішують, що Прометея можна вважати героєм, бо він здійснив подвиг заради інших, пожертвував своїм щастям,  тому що дуже хотів допомогти людям і полегшити їх життя. Проблемні питання: “ Чи потрібні Прометеї сьогодні?”  та “ Кого з наших сучасників можна назвати Прометеєм? Чому?” змушують шестикласників приводити власні аргументи, співставляти, порівнювати, дискутувати.

         Знайомлячи учнів  із творчістю Ч. Діккенса ( 6 клас ), розповідаю учням про те, що письменник сприймав Різдво як свято домашнього вогнища, дуже любив веселе відкрите полум’я каміну, біля якого вечорами збиралася сім’я. Вогонь був для митця джерелом життя і творчості. Після роботи з інформацією, що міститься в підручнику, учні повинні вирішити питання: « Чи правомірне зіставлення образу вогню і життя Діккенса?»

Використавши прийом  “гронування”, отримуємо інформативне гроно

                              “ Образ вогню в житті Ч. Діккенса”

             сяйво досконалості                                    серце письменника

                                                     Діккенс                            

         родинне вогнище               і вогонь                        світло добра

          вогні Різдва                                                                світло надії

                          іскрометний гумор                         всенародна слава

          Продовжуючи на наступному уроці  роботу з повістю  “ Різдвяна пісня в прозі…” прийом “ гронування” використовуємо, визначаючи стосунки між Скруджем та іншими героями твору.

        кохана дівчина                                              Боб Кретчит та його сім’я

   племінник Фред                                                

    та його сім’я                     Скрудж                                         гроші

 

           збирачі коштів для                          компаньйон  Марлі

            бідних

         Відповідаючи на проблемне   питання: “ Яка я людина?”,  кожен учень складає схему власних стосунків, в центрі якої стоятиме власне Я кожного.

                             Сусіди                                            батьки

          однокласники                           Я                         рідні                                                      

                                                                 

                                                       друзі

Цей вид роботи  змушує школярів проаналізувати свої стосунки з оточуючими, ставлення кожного до тих, хто живе поруч.

          Готуючись до уроків за твором Р. Бредбері “ Усмішка” (6 клас ), учні отримали групові випереджувальні завдання презентувати картину Леонардо да Вінчі  “ Джоконда”.  “ Біографи” розповіли про творчість видатного італійського живописця епохи Відродження,    “ мистецтвознавці” – про роботу зрілого періоду творчості майстра і картину “ Джоконда” ,

“ художники” – про посмішку Мони Лізи, що хвилює серця людей протягом багатьох століть. Учні мають дати відповідь на питання:

-         Яку роль в ідейній системі твору відіграє картина італійського художника?

-         Що втілює цей образ?  Яку думку передає автор?

Щоб дати відповідь на ці проблемні питання, учням спочатку  треба проаналізувати епізоди, у яких розкривається душевний стан Тома.

В ході роздумів діти повинні зрозуміти, що посмішка – це не тільки елемент зовнішньої краси, це свідчення певного душевного стану людини.

Отже, не просто краса, а душевна, внутрішня краса здатна творити справжню духовну людину.

          Кожний читач сприймає літературний твір переживаючи, і ці переживання різні, тож вирішення літературної проблеми не може бути однозначним.

          Прийом “займи позицію” доцільно застосувати і при вивченні твору

 Г. Ібсена “ Ляльковий дім” ( 10 клас ). Вирішуючи питання: “ Чи заслужено Нору називали “ жахливою матір’ю?”, клас об’єднується у дві групи,  і кожна приводить аргументи “ за” і  “ проти”. Учні приходять до думки, що Нора – хороша донька, мати, дружина, але з точки зору моралі ХІХ століття – це виклик суспільству. Отже, автор хотів довести, що головна героїня хоче бути, в першу чергу, людиною, яка має свої жіночі права, яку б поважали як особистість, любили по-справжньому.

         Роблячи висновки, одна група учнів дає відповідь на питання: “ Що головне в житті Нори?” і зображує шлях героїні до щастя у вигляді ланцюжка подій ( підвищення Торвальда – Різдво – подруга - …- …-…-….. – надія – незалежність). Друга і третя групи працюють над проблемним питанням:

“Що для вас основне у житті?” і складають ланцюжок “ Шлях до щастя Людини” ( розум – навчання – взаємини –…- …-…… - надія  - любов). Отже, учні вирішують, що шлях до щастя не завжди легкий, але не треба втрачати надію, бути людиною, розуміти не лише своє, а й людське загалом.

                     У ході роботи над темою уроку “Головні життєві цінності у казці     А. де Сент- Екзюпері  “Маленький принц” ( 6 клас) учні шукають відповіді на питання:

            - Що означає “ шукати серцем”?

             - Хто з героїв твору, на вашу думку, шукає серцем?

         Шестикласники працюють індивідуально за картками, аналізують уривки твору, будують схему “ Зоряна мандрівка Маленького принца”; працюючи у групах, з’ясовують значення образів-символів, застосовують авторські ілюстрації до твору і приходять до думки, що шукати серцем означає прагнути пізнати істину, дотримуватись моральних переконань. Для цього треба бути чистим душею, як дитина. На жаль, дорослі часто втрачають цю чистоту, їх турбують проблеми, заради вирішення яких вони можуть здійснювати не завжди моральні дії. Мудра  казка А. де Сент-Екзюпері змушує дорослих замислитися над тим, чи правильно вони живуть, які цінності у них головні. Дітей казка ненав’язливо повчає, готуючи до вибору правильної життєвої дороги.

 Цікавим для старшокласників є вирішення проблеми, коли характеризуються герої одного твору, що мають різні погляди на життя і відносини.  У тому, що між скупими можна знайти спільні риси, немає нічого дивного. А чи можна знайти спільне між  скнарою і марнотратником?  Порівнюючи характер Гобсека і Максима де Трая ( О. де Бальзак “ Гобсек”), учні виділяють особисті якості кожного з них і приходять до думки, що спільним у цих героїв є їх життєві переконання ( влада, насолода) та певні риси характеру (егоїзм,  жорстокість, безпринципність). Отже, герої, різні зовнішньо, можуть бути схожими внутрішньо.

         Вирішуючи проблемне питання до цього ж твору:  “ Чи можливо позбутися влади золота?”, школярі порівнюють долі Анастезі де Ресто і Фанні Мальво та переконуються, що накопичення і краса та благородство внутрішнього світу несумісні.

         У ході роботи над романом О. Вайльда “Портрет Доріана Грея” ( 10 клас), на мою думку, доцільно провести групову роботу, порівнявши поведінку героїв двох творів у схожих ситуаціях: Доріана Грея і Родіона Раскольникова напередодні     вбивства і після нього. Провівши співставлення, учні з’ясовують, що обидва герої страждають від думки про те, що вони могли стати на шлях злочину. Але Раскольников ненавидить себе  у ці хвилини, а Доріан навіть у моменти усвідомлення власної вини думає тільки про себе, ще й звинувачує уже мертву Сібіл в егоїстичності. Раскольников, здійснивши вбивство, переживає, страждає, а Грей чинить свої злочини майже холоднокровно, його хвилює тільки власна зовнішність і безпека. Родіон не може втримати у собі тягар убивства і зізнається, а Доріан спокійно живе та сміється від думки про зізнання.

         Хід вирішення проблеми учні оформляють у вигляді запису:

_________________________________________________________________

Доріан Грей                   усвідомлення                  цинізм               смерть

__________________________________________________________________

Родіон                             усвідомлення                  каяття і               знайдено

Раскольников                                                         очищення           сенс життя 

         Аналізуючи роман, бажано обирати такий шлях створення проблемної ситуації, при якому перетинаються життєві уявлення учнів  із фактами літературного  твору. Десятикласникам ставляться питання, про що вони мріють, яким бачать життя у майбутньому, що необхідно для щастя. Такий

прийом можна умовно назвати “ примірюванням на себе”. Учні називають свої цілі, умови, за яких, з їхньої точки зору, можна  почувати себе

 щасливими. Тож і дітям пропонується проблемне питання: “ Чи був щасливим Доріан Грей?” Згадуючи моральні заповіді Біблії, учні розуміють, що Доріан їх порушує: егоїстично любить себе, здійснює злочин, говорить неправду. Десятикласники приходять до висновку, що герой Вайльда  не має друзів, родини, нічого не вміє робити своїми руками, не має ніяких талантів, ніхто про нього не згадує теплим словом, отже він – нещасна людина.

         Проблемний підхід до вивчення окремих тем у старших класах допомагає   зрозуміти особливості  творчості не лише одного автора,  але й групи митців  певного періоду. Так, працюючи за темою “ Срібне століття” російської поезії” (11 клас), шукаємо з учнями відповідь на питання: “ У чому полягає трагізм долі письменників Срібної доби?” Учні, які працювали не тільки зі статтями підручника, а й з додатковими джерелами, прийшли до висновку, що трагічною була доля самої російської культури початку ХХ століття. Із встановленням нової влади культурна політика у державі була спрямована на зруйнування духовної спадщини Росії та знищення творчої інтелігенції. Були письменники, які стали на службу владі, але не витримали, зламалися. Інші виступали з осудом тоталітарної системи і стали жертвами репресій або чужими в рідній країні чи гнаними в еміграцію. Жити і творити в жорстокі часи тоталітаризму – справжній подвиг. Так поступово вирішення літературної проблеми переходить у з’ясування понять “ патріотизм”,                 “ патріот”, розуміння учнями своїх обов’язків перед народом і Вітчизною.

          Під час вивчення творів можна скористатися шляхом зіткнення життєвих уявлень учнів із фактами поезії. Наприклад, перед знайомством із віршем Б. Пастернака  “ Быть знаменитым некрасиво” з’ясовую в учнів: “ Чи мрієте ви про славу, про визнання?  Чи красиво, на вашу думку, бути знаменитим?” Звичайно, про славу мріють майже всі .У ній приваблюють визнання, гроші, емоційне задоволення. Так чому ж тоді Б. Пастернак пише, що “ быть знаменитым некрасиво”? Поступово учні усвідомлюють переконання поета про те, що постійна робота, самовіддача, щирість, самовираження у творчості зрештою приведуть до визнання, не обов’язково зовнішнього. Оцінити творчість митця по-справжньому зможуть нащадки, якщо поезія справді того варта, якщо письменник чесно і на високому художньому рівні буде висловлювати свої думки.

Одним із видів роботи, що пробуджує та активізує творчість учнів, є проблемно-тематичний аналіз, впро­довж якого визначають тематику та проблематику твору, досліджують художнє висвітлення теми та розв’язання порушених проблем. Починається аналіз із визначення теми — явищ життя, що знайшли відображення в художньому творі (тематика). Потім слід з’ясувати, яку тему можна вважати центральною; після визначення те­матики потрібно визначити проблему твору; далі — ідею (відповідь на питання-проблему самим твором), тобто учні вирішують, яку оцінку дав зображеному автор.

Л. Мірошниченко визначає систему вивчення літературного твору проблемним шляхом у такій послідовності :

               -від визначення проблем до проблемних запитань;

                -від проблемних запитань до проблемної ситуації;

                -від проблемної ситуації до проблемних завдань;

                -від проблемних завдань до пошукової роботи, спрямованої на виявлення напрямів розв’язання про­блем, що мають місце у творі

         Для послідовної реалізації проблемно-тематичного аналізу необхідно:

- переконатися в доцільності вибору саме такого шляху аналізу,

- запропонувати учням уважно прочитати твір і спробувати визначити його проблеми, встановити їх характер (соціальні, філософські, політичні, морально-етичні тощо);

- на уроці (разом із учнями) чітко сформулювати проблеми і вирішити, які з них, на думку автора твору, найважливіші;

- визначити проблеми, які учні розглядатимуть у класі, а які самостійно, встановити послідовність до­слідження;

- дібрати матеріал із художнього тексту для розгляду кожної проблеми;

- дібрати та запропонувати учням матеріал із під­ручника, додаткової літератури;

- провести проблемно-тематичний аналіз у такій послідовності:

              1) визначити тему художнього твору;

              2) оголосити вже означені проблеми;

              3) розпочати пошук авторських шляхів розв’язку.

До цієї роботи залучаються всі компоненти ху­дожнього твору, які сприяють визначенню напрямів розв’язання проблеми твору, оцінці  його змісту й форми, розумінню твору в цілому.

Вважається, що домінуючі методи, які можуть бути використані під час аналізу, — це методи евристичної бесіди та дослідницький.

Найбільш повно використати можливості про­блемно-тематичного аналізу надає, на мій погляд, роман М.Булгакова  “Майстер і Маргарита”, в якому порушена низка важливих проблем: зіткнення добра і зла, свобода і насильство, митець і влада, сенс буття, кохання, відповідальність людини за наслідки мораль­ного вибору тощо. Тому для розуміння і усвідомлення порушених проблем варто використо­вувати дослідницький метод на різних рівнях твору: образному, символічному, композиційному. Інакше учні поверхово сприймуть ідеї роману.

         Проблемні уроки можуть бути центральними в темі, після яких заключними будуть уроки- диспути, конкурси, ігри, які можна провести як тематичну атестацію, а також як підсумкові уроки, після яких буде контрольна робота. Дебати і диспути вдосконалюють навички учнів  вести аргументовану дискусію і відстоювати власну позицію. Така робота можлива тільки у класах із високим рівнем підготовки. Прикладом такої роботи може бути дискусія: “ Дон Кіхот: “ за” і  “ проти”,  ( М. Сервантес “ Дон Кіхот”,

 8 клас), у ході якої учні знайомляться з трьома літературознавчими поглядами на сприйняття  образу цього героя. Школярі поділяються на групи залежно від вибору точки зору, з якою вони погоджуються чи ні, і приводять аргументи, відстоюючи свою позицію. Проводячи дебати з проблеми : “  Чи можливе добро без зла, а зло – без добра?” ( М. Булгаков “ Майстер і Маргарита”, 11 клас), учні наголошують на  вічності і великій складності співвідношення Добра і Зла, намагаються пояснити, чому роман не залишає байдужим читачів і як протиставлення двох начал позначається на композиції твору. Висловивши свої думки про розуміння проблеми співвідношення добра і зла, одинадцятикласники приходять до думки,  що ареною для змагання цих вічних категорій  стає душа окремої особистості, в якій і відбувається повсякчасна боротьба людини самої з собою. Це і становить сенс та зміст людського буття за будь-яких часів, а також смисл і зміст роману  М.Булгакова “ Майстер і Маргарита”.

         Бажано, щоб окремі проблемні питання в курсі вивчення зарубіжної літератури розв’язувалися письмово. Вивчення трагедії В. Шекспіра

“ Гамлет” ( 8 клас) можна завершити твором проблемного характеру

“ Сутність духовних шукань Гамлета”, розгляд роману Ф.  Достоєвського

“ Злочин і кара” (10 клас)–  роздумами  “Ким я уявляю Раскольникова у його майбутньому житті ”, учні 11 класу продемонструють  свої знання з теми

“ Друга світова війна у дзеркалі літератури” під час розкриття питання

 “ Трагічна правда війни у творах зарубіжних письменників”.

          Працюючи над розв’язанням проблем різної складності і обсягу, учні вчаться використовувати різноманітні знання й розуміти життя, оцінювати чужі думки, маючи свої власні, обґрунтовані фактами, аналізувати переваги та недоліки аргументів, приймати самостійне рішення.

         Переконана, що, застосовуючи проблемне навчання на уроках зарубіжної літератури,  ми зацікавлюємо школярів  предметом, формуємо активну життєву позицію і вдосконалюємо мовленнєві та мисленнєві навички; створюємо ситуацію успіху, де кожен учень почуває себе  вільно і невимушено на уроці, а після уроку ще продовжує замислюватись над проблемою, що, в свою чергу, сприяє самовдосконаленню його як особистості і Людини.